Рекомендації

Рекомендації щодо утримання молодняку та дорослої птиці

Молодняк можна вирощувати як на підлозі за щільності посадки 9 гол./м2, так і в кліткових батареях різного типу. Світловий режим змінний за періодами з поступовим зменшенням його тривалості з 24 год у добовому віці до 9 год у 9-тижневому віці і перебуває на такому рівні до 18 тижнів вирощування. Якщо тривалість природного світлового дня перевищує, вікна в пташнику слід затемнити. Це потрібно для того, щоб не викликати ранньої яйцекладки молодки за недостатнього розвитку в неї органів яйцеутворення, адже це може призвести до випадіння яйцеводу (клоацит) на початку яйцекладки. Такі несучки раніше закінчують яйцекладку, яйця в них дрібні. Для годівлі молодняку використовують комбікорми різної поживності та складу, залежно від віку курчат. Так, у віці до 7 тижнів комбікорми повинні характеризуватися підвищеним вмістом як обмінної енергії (290 ккал), так і сирого протеїну (20%). Такий раціон забезпечить закладку органів яйцеутворення для повного виявлення генетичного потенціалу птиці в продуктивний період. Від 7 тижневого віку і до кінця вирощування використовують комбікорм з нижчими показниками обмінної енергії та сирого протеїну (262 ккал і 14%, відповідно). Цей раціон забезпечить досягнення нормальної живої ваги птиці та оптимальної статевої зрілості. Залежно від набору компонентів, склад комбікорму можна змінювати, але поживність його слід витримувати. Витрати комбікорму на 1 гол. ремонтного молодняку курей — 8,4 кг за 17 тижнів вирощування (2,1 кг корму за 0–7 тижнів; 6,2 кг корму за 7–17 тижнів). Витрати комбікорму на 1 гол. ремонтної молодки з 18 до 22 тижнів — 3,6 кг (120 г/день на 1 гол.). Витрати комбікорму на 1 гол. дорослих курей з 22 до 70 тижнів — 42,1 кг (у середньому 127 г/день на 1 гол.). Добову даванку комбікорму можна зменшувати, якщо птиця не поїдає рекомендованої дози, слідкуючи, щоб при цьому вона не знижувала продуктивності. Для контролю за розвитком племінного молодняку, а також нарощування живої ваги дорослої птиці проводять зважування за періодами вирощування не менш ніж 1% поголів’я з різних місць пташника. Вираховують показник середньої живої ваги птиці й порівнюють його з даними стандарту . Особин, які дуже відстали у розвитку (відхилення більш ніж 20% від середніх показників стандарту), вибраковують. У віці 60–70 днів треба провести попередній відбір племінних півників. Найкращих за розвитком, типовим забарвленням оперення, з трояндоподібною формою гребеня півників відбирають для племінних цілей з 50-відсотковим запасом. Решту вибраковують та реалізовують. У віці 110–120 днів найбільш типових, добре розвинених півнів та молодок відбирають у маточне стадо. Допускається відхилення від стандартної живої ваги ±10%. Не слід допускати значного підвищення живої ваги курей, адже це сприяє їхньому ожирінню й негативно впливає на майбутню продуктивність. За утримання дорослого стада на підлозі, а також у групових клітках типу КБР-2 спочатку відбирають і садовлять півнів, а через два-три дні до них підсаджують курочок. Цей прийом дає півням змогу звикнути до нових умов утримання та запобігає розкльовуванню їх курочками. Статеве співвідношення в стаді — 1:8 (на кожного півня припадає 8 курочок). Світловий режим для курей — з поступовим нарощуванням світлового дня (табл. 4). У процесі експлуатації несучок проводять контроль за нарощуванням несучості та маси яєць, порівнюючи одержані дані з нормативними (табл. 5). Яйця треба зважувати 1 раз на місяць, денний збір — груповим методом з вирахуванням середньої маси яєць. У дослідному господарстві “Борки” Інституту птахівництва УААН поголів’я птиці полтавських глинястих курей становить на сьогодні 6 тис. голів. У 2001 році, за результатами державної атестації, ДГ “Борки” надано статуси племінного заводу та племінного птахорепродуктора 1-го порядку з розведення полтавських глинястих курей. “Борки” забезпечують полтавськими глинястими курми племінні та фермерські господарства і населення різних областей України. Станом на 1 січня 2002 року в Україні на основі атестації племптахогосподарств функціонує 5 племптахорепродукторів 1-го і 2-го порядку з розведення полтавських глинястих курей (табл. 6). У цих господарствах можна придбати племінну продукцію високого класу у вигляді яєць, добового або підрощеного молодняку. Схрещуючи полтавських глинястих курей з півнями породи леггорн, можна одержувати кольорові гібриди. Гібриди мають таку саму живу вагу, що й чистопородні глинясті кури, несуть яйця з кремовою шкаралупою, мають спокійний темперамент, але їхня несучість на 18–25 яєць вища. Гібриди також характеризуються високою життєздатністю та стійкістю до хвороби Марека. Щороку полтавські глинясті кури з дослідного господарства “Борки” еспонуються на міжнародній виставці-ярмарку “Агро” в с. Чубинське Київської області та нагороджуються дипломами 1-го та 2-го ступенів. Завдяки високій комбінованій продуктивності, життєздатності, невибагливості до умов утримання й годівлі, привабливому екстер’єрові, полтавські глинясті кури мають підвищений попит у населення, фермерських та інших господарств України, а також за її межами.

Т. Іванова, Г. Коваленко, канд. с.-г. наук, відділ селекції і генетики птиці Інституту птахівництва Української академії аграрних наук